Заборона телеканалів Медведчука зламала країні шаблон

Перш ролі були розписані. На одному фланзі-хранителі українського суверенітету, на іншому – пасинки кремлівського дракона. А посередині-випадково підібране президентське монобільшість. Володимир Зеленський виглядав як спонтанна пауза перед вирішальною битвою за українське майбутнє. Поки він сам не вирішив в неї вплутатися.

Тепер політичний GPS доводиться переналаштовувати. Трансформація шостого президента ставить під удар позиції п’ятого. Медіакастрація партії Кремля дала Зеленському шанс на нове амплуа. Те саме, за яке багато хто в Україні був готовий прощати найрізноманітніші гріхи. Статус Ланселота в країні один, а ймовірних претендентів, можливо, вже двоє.

Українська політика залишається вождистською. Якість рішення міряється автором, а не повісткою. Коли кілька років тому Петро Порошенко забороняв російські соцмережі і телеканали – його опоненти хором твердили про свободу слова і диктаторські замашки. А сьогодні ці ж люди аплодують рішенню Володимира Зеленського і говорять про те, що”давно пора”. Скріни не горять, але кого це коли зупиняло?

Втім, це правило працює в обидві сторони. Скепсис по відношенню до шостого президента країни змушує багатьох знецінювати накладені ним санкції. Зеленського підозрюють у” багатоходівці “і” змові”,” половинчастості “і”замилюванні очей”. Принцип Бродського у всій своїй монументальності:”якщо Євтушенко проти колгоспів, то я за”.

Втім, скепсис тих, хто не схильний вірити Зеленському, частково пояснимо. В анамнезі шостого президента країни-справа Римастера і обмін беркутівців, Олег Татаров та Ірина Венедиктова. Навіть якщо Банкова зуміє відстояти введені санкції – до неї залишиться чимало питань з боку тих, хто звик бачити в ній капітулянта. Втім, справедливості заради потрібно відзначити, що ще місяць тому діалог між скептиками і владою просто був неможливий.

У рішення Володимира Зеленського є і ще один аспект-електоральний. Президентський рейтинг падав. Виборці монобільшості починали повертатися за колишніми партійними квартирами. Ті, для кого Зеленський був недостатнім капітулянтом – йшли до ОПЗЖ і Шарія. Ті, для кого він був надлишковим-шукали альтернативи. У якийсь момент почало здаватися, що монобільшість тримають на плаву не стільки їх власні досягнення, скільки антирейтинг конкурентів.

Заборона проросійських телеканалів все змінила. Можна сперечатися про те, що стало причиною цього кроку. Можна гадати про те, чи стане ця Політика довгостроковою. Але санкції проти Медведчука остаточно позбавлять Володимира Зеленського голосів тих, хто бачив у ньому переговірника для примирення з Москвою. Виборець ОПЗЖ “повернеться в рідну гавань”, а це означає, що президенту доведеться шукати йому заміну. І все питання в тому, де саме Зеленський вирішить відкривати свій мобілізаційний пункт.

Кожен президент проходить свою еволюцію. Ті, хто був проти Кравчука в 91-му – йшли голосувати за нього в 94-му.ті, хто був проти Кучми в його першу кампанію – змушені були підтримати його під час Другої. У виборчих кабінках люди вибирають менше зло, а тому президенти настільки педантичні в підборі для себе спаринг-партнерів.

Ще недавно Зеленський Намагався догодити всім, але рішення про санкції скорочує йому простір для маневру. Можливо, ми станемо свідками того, як шостий президент країни стане потроху грати на полі п’ятого. Зрештою, люди часом стають заручниками одного разу сказаного і зробленого. А українська історія знає чимало прикладів того, як глава держави змінює своє амплуа.

Втім, було б наївно говорити сьогодні про те, яке майбутнє чекає шостого президента країни. Люди не калькулятори – і суха логіка рідко здатна служити для них єдиним мотивом поведінки. Нинішній рік стане визначальним у питанні про те, якою буде еволюція глави держави. Так само як і в питанні того, чи станеться вона взагалі.

Але якщо вона трапиться – буде помилкою її не помітити.

Павло Казарін