Китай не поспішає рятувати Росію від втрати європейського газового ринку — Atlantic Council

Росія дедалі сильніше потребує Китаю як покупця своїх енергоресурсів на тлі поступового згортання поставок російського газу до Європи. Водночас Пекін, схоже, не має наміру використовувати власні ресурси для безумовної підтримки Москви.

Про це пише The Atlantic Council, аналізуючи перспективи російсько-китайської співпраці в енергетичній сфері.

Одним із головних питань для Кремля залишається проєкт газопроводу «Сила Сибіру-2». Його планують використовувати для транспортування до Китаю до 50 мільярдів кубометрів газу на рік із російського арктичного регіону.

Для Москви цей проєкт має стратегічне значення. У разі реалізації він фактично подвоїв би наявні трубопровідні потужності між двома країнами та дав би Росії можливість частково компенсувати втрату європейського ринку, де російський газ приносив значно більші прибутки.

Саме тому, як зазначає видання, російський диктатор Володимир Путін під час поїздки на саміт Шанхайської організації співробітництва в Бішкеку 31 серпня розраховував обговорити з китайським лідером Сі Цзіньпіном подальшу долю газопроводу.

Однак домовитися про ключові параметри проєкту сторонам не вдалося.

За даними The Atlantic Council, «Сила Сибіру-2» фактично залишається у глухому куті. Однією з головних причин є позиція Пекіна щодо ціни на російський газ: Китай наполягає на вартості, близькій до значно субсидованих внутрішніх тарифів у самій Росії.

Для Москви прийняття таких умов може означати серйозні фінансові проблеми, оскільки тоді виникає питання, чи зможе проєкт узагалі вийти на беззбитковість.

«Трубопровід залишається в глухому куті, а Пекін вимагає низьких цін на газ, подібних до значно субсидованого внутрішнього тарифу Росії. Якщо Москва погодиться, їй буде важко вийти на беззбитковість», – зазначають журналісти.

На думку авторів матеріалу, відсутність згоди Пекіна щодо проєкту, який Москва вважає стратегічно важливим, також впливає на міжнародне сприйняття російсько-китайських відносин.

У матеріалі зазначається, що Китай може дозволити собі не поспішати з домовленістю. Пекін має доступ до кількох альтернативних джерел постачання газу, зокрема з Австралії, Катару, Малайзії та Туркменістану.

Крім того, після зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у травні 2026 року Китай відновив закупівлі американського скрапленого природного газу. Це, як зазначає The Atlantic Council, додатково зменшує необхідність для Пекіна терміново домовлятися з Москвою.

Ситуація для Росії значно складніша. Хоча після 2022 року окремі держави, зокрема Індія, суттєво наростили закупівлі російського викопного палива, саме Китай залишається єдиною країною, чий масштаб потенційно здатен значною мірою компенсувати втрату європейського газового ринку.

Водночас навіть запуск «Сили Сибіру-2» на повну потужність не дозволить Росії повністю замістити колишні обсяги експорту до Європи.

Йдеться про 50 мільярдів кубометрів газу на рік — приблизно третину від того обсягу, який Росія раніше продавала європейським споживачам.

При цьому перспективи повернення до колишнього рівня співпраці з Європою залишаються дедалі примарнішими. Євросоюз узяв курс на припинення всіх категорій імпорту російського газу протягом найближчих років.

Саме тому, за оцінкою авторів матеріалу, переговорні позиції Москви та Пекіна зараз суттєво відрізняються: Росії необхідний масштабний китайський ринок для переорієнтації газового експорту, тоді як Китай має можливість вибирати між кількома постачальниками.

«Іншими словами, Росії потрібна угода про трубопровід значно більше, ніж Китаю, і Пекін це знає», – підсумовує The Atlantic Council.

Раніше повідомлялося, що президент України Володимир Зеленський розраховує, що майбутня адміністрація Дональда Трампа зможе використати американський вплив для залучення Китаю до дипломатичних зусиль щодо завершення війни Росії проти України.

Нагадаємо, що президент України Володимир Зеленський розраховує, що майбутня адміністрація Дональда Трампа зможе використати американський вплив для залучення Китаю до дипломатичних зусиль щодо завершення війни Росії проти України.