Данилюк: “Зе-команда на грані катастрофи. Позачергових виборів не уникнути”

Ірина Дубровська 7, Червень 2020, 14:09 157
Данилюк: “Зе-команда на грані катастрофи. Позачергових виборів не уникнути”

Пандемія коронавіруса буде використовуватися владою України для виправдання своїх помилок. Друга хвиля COVID-19 може стати небезпечнішою, ніж перша, з точки зору загроз для здоров’я громадян та економіки.

Президент України Володимир Зеленський не розуміє, як працює економіка. Це не було б проблемою, якби в його команді були справжні економісти-професіонали. Але слабка кадрова політика глави держави ставить його на межу катастрофи.



Про це в ефірі програми одного з телеканалів «розповів екс-секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Данилюк:

“Карантин серйозно вдарив по економічній активності в Україні. Дуже багато українців або вже втратили роботу, або можуть втратити в найближчому майбутньому. Найстрашніше, що потім вони не зможуть знайти іншу роботу. Друге – це рівень зарплат. Якщо економіка не буде розвиватися, рівень зарплат буде падати.

Так, це безпосередній ефект від карантину. І тому дуже важливо вводити його в правильному форматі, щоб не було обмежень, які не дають результату, тобто не стримують вірус, але б’ють по економіці.

Зараз Україна виходить з першої хвилі коронавірусу. Упевнений: буде друга. Я хотів би, щоб влада зробила висновки, не шукала винних, а просто готувалася до другої хвилі. Тому що вона може виявитися набагато небезпечнішою, ніж перша.

Є у Зеленського розуміння певної економічної логіки? Як працює економіка, сфера фінансів? Немає. Чи має президент мати ці знання? Не завжди. В залежності від того, хто у нього в команді.

Але проблема була тоді, коли й прем’єр не мав економічної освіти, не мав розуміння, як економіка працює.

Ми створили таку ситуацію і починаємо в неї вірити. Президент чомусь вважає, що він за все відповідає.

Президент як інститут – ні, президент Зеленський як фігура – так.
Він зробив так, щоб більшість українців у це повірили. І тому дуже серйозно постраждає.

З такою кадровою політикою гарантовано він провалить свою місію.

Ту, яку він зараз намалював. Що буде економічне зростання, буде мир, буде прорив в кожній сфері. Цього можна було досягнути через дотримання Конституції, через формування державних інститутів, через правильну кадрову політику. Цього зараз немає.

Якщо все сконцентрувати на собі з такою слабкою кадровою політикою – це рецепт катастрофи.

Навіть якщо він не буде цим займатися, якщо кадровий підбір якісний, то особисту некомпетентність можна пробачити. Але, на жаль, цього немає.

Іноді виникає враження, що є певний профіль, під який шукають. І цей профіль не професійний. «Як повинен виглядати міністр культури? Так. Ось такого мені й приведіть».

Думаю, що шукають під кліше.

Є кілька параметрів, але, на жаль, професіоналізму серед них немає.Міністрів підбирають під “певний профіль”.

Коли Володимир Зеленський будував систему, при якій вся влада концентрується у президента, я йому говорив, що це не тільки небезпечно для нього, а дуже небезпечно для країни, тому що робить її слабшою.

Я бачив інший підхід до формування Верховної Ради. Коли пройшли вибори і я зрозумів, що вже є монобільшість, був проти того, щоб ця монобільшість сприймалась як стадо баранів.

Хоча якість парламенту і неадекватна, але все одно це парламентсько-президентська республіка. Тому таке ручне керування Адміністрацією президента я не сприймав.

Я вірю в державні установи. Як тільки ти починаєш нехтувати державними інститутами, ти повинен бути на ринку, а не в кріслі президента.

У мене є підхід до формування Кабінету міністрів. На жаль, формування такого слабкого Кабміну, що було зроблено у вересні, я теж не міг сприймати, тому що бачив серйозні ризики в цьому. Я попереджав президента, що всі помилки Кабінету міністрів, всі помилки Верховної Ради стануть його помилками.

Саме із-за цієї концентрації влади я прийняв рішення піти.

Президент сам штучно перебільшив свою суб’єктність.

У чому величезні ризики для президента? Він кожен раз збільшує очікування від себе.

В Україні було багато прикладів, коли хочеш розігнати, а не можеш. Але ти сказав «А», а «Б» – не можеш. З цього починається лавиноподібне падіння суб’єктності. На очах. Вона буде просто завалюватися.

І це буде тим самим моментом, коли «нішмагла».”