США призначили нового посла. Можливі наслідки для України

Ірина Дубровська 11, Травень 2020, 16:53 84
США призначили нового посла. Можливі наслідки для України

Доки в українських медіа обговорюють резонансні теми, як-то “чи виживе медреформа” або “чи мають працювати ринки”, малопоміченою пройшла важлива дипломатична подія. 1 травня президент США Дональд Трамп обрав кандидатуру посла Сполучених Штатів в Україні. Дипломат Кіт Дейтон займе цю посаду, щойно рішення затвердить Сенат.

Зазвичай таке призначення – крок формальний, однак у нашому випадку США майже рік не призначали посла в Україні (зате дипломатичних скандалів вистачало). Розбираємося, що змінилося, і що принесе з собою новий дипломат.
Білий Дім нарешті обрав посла, і це гарний сигнал…



Серіал під назвою “Прибуття посла” триває для України з травня-2019. Тоді Дональд Трамп особисто вимагав і добився звільнення експослині США в Україні Марі Йованович (нам вона могла запам’ятатися підтримкою НАБУ і реформ загалом). На той час Білий Дім гучно звинувачував Демократичну партію у спробах нібито знайти в Україні компромат на команду Трампа, а Йованович стала крайньою (бо її призначав ще Барак Обама).

Слідом у відставку пішов ще й Курт Волкер, спецпредставник Штатів з врегулювання конфлікту на Сході України. Тут уже вибухнув кандал, бо Волкер у Конгресі заявив, що Дональд Трамп вимагав від нього тиснути на Україну, аби здобути компромат на свого опонента на виборах, Джо Байдена. Після цього команда Трампа узагалі ігнорувала українську тему, а американську дипломатію представляли тимчасові повірені.

Тож намір Білого Дому призначити посла символізує “дипломатичну відлигу” і повернення до нормальних українсько-американських стосунків. До того ж, Кіт Дейтон – не чужа для нас постать, адже кілька років працює з Україною як військовий радник від Пентагону, і взагалі тут добре орієнтується.

“Він [Дейтон] розуміє ситуацію в Україні. Я говорив з людьми у посольстві у Києві, і вони кажуть, що він добре розуміє Україну. І йдеться не лише про конфлікт з Росією. Йдеться про більш широку проблематику країни. Так що Дейтон – це дуже хороший вибір”, – прокоментував експосол США в Україні Стівен Пайфер. Інші ексдипломати, Джон Гербст і Вільям Тейлор також називають Кіта професіоналом, який розуміє і підтримує Україну.

А от справжній сюрприз у тому, що новий посол не є соратником Дональда Трампа і взагалі з ним особисто не пов’язаний (а частина експертів очікували для Києва якраз політичного призначенця). До речі, на пост радника його рекомендував ексочільник Пентагону Джеймс Меттіс, якого згодом Трамп звільнив за надмірне вільнодумство.

Найпевніше, усе це означає відхід від спроб Трампа добитися від Володимира Зеленського чи то компромату, чи то офіційних заяв проти Джо Байдена. Ну, бо навряд чи Кіт Дейтон, який навіть до жодної партії ніколи не вступав, буде ризикувати кар’єрою і репутацією професіонала заради забаганок Трампа.

Імовірно, призначенням Кіта Дейтона президент Трамп хотів заспокоїти усіх опозиціонерів та незалежних оглядачів перед осінніми виборами. Наприклад, після січневої заяви держсекретаря Майка Помпео “ви думаєте, американцям не байдужа Україна?” опоненти з Демократичної партії могли б закидати Дональду Трампу намір чи то ігнорувати Україну через тему імпічменту, чи то помститися Зеленському за відмову співпрацювати. А так Білий Дім доводить, що не упереджений до нашої країни.

Традиційна “схема захисту” трампістів полягала у відповіді: “дивіться, ми, республіканці, підтримуємо Україну краще, ніж цей ваш Барак Обама”, тож нею скористалися знову. Заодно Білий Дім послав сигнал до Києва, десь так: “ми готові знову дружити, як у 2014-2019”, а це теж дипломатичний плюс Трампу.

Як ви могли здивуватися зі звання Кіта Дейтона, кар’єру він зробив у максимально недипломатичній сфері – аж 37 років він присвятив Збройним Силам США, де і заробив звання (до речі, всього на один ранг нижче, ніж у нашого командувача ЗСУ).

Ще у 21 рік Дейтон почав службу у артилерійських військах, встиг покомандувати різними підрозділами, а потім перейшов на роботу в розвідку Міноборони Сполучених Штатів. Найвищою його посадою був пост директора з військово-політичних питань у Об’єднаному комітеті начальників штабів (аналог нашого Генштабу ЗСУ). І якби існувала медаль “за аполітичність і непублічність”, він би здобув і її, бо згадок у ЗМІ про Дейтона ну дуже мало.

Але якщо генерал раптом напише мемуари, вони все ж не будуть банальними. Наприклад, під час війни в Іраку Дейтон керував так званою “Групою з вивчення Іраку” – це саме його бійці шукали зброю масового знищення Саддама Хусейна (до речі, так і не знайшли). А з 2005 по 2010 рік офіцер готував і навчав армію… Палестинської автономії (Штатам вона зовсім не союзник, але це було частиною ізраїльсько-палестинської мирної угоди). Далі Кіт Дейтон переїхав з Близького Сходу до Німеччини, де очолив аналітично-безпекову інституцію: Європейський центр імені Джорджа Маршалла.

Як він налаштований до України і Росії? “Україна є пріоритетною країною для США і Європи”, – заявляв Кіт Дейтон у 2018 році, Центр Маршалла має теж доволі позитивний погляд на нашу країну, а от РФ називає загрозою Заходу.

Як мінімум, команді Зеленського така симпатія має допомогти “перезавантажити” стосунки з Вашингтоном і поборотися за довіру Трампа. Адже за словами Альони Гетьманчук, директорки Центру “Нова Європа”, Дональд не бачить в Україні важливого безпекового союзника (зате з Путіним останні місяці часто спілкувався).

І вже точно посол добре орієнтується у регіоні: він встиг побувати військовим аташе в РФ і добре знає російську. Для нас це теж вигідно, дипломат не має піддаватися на поширені серед американських експертів ідеї на зразок “Це Захід спровокував Росію на агресію, а Крим захопили чесно, бо люди там хотіли в РФ” (миритися з Путіним Трампу пропонував навіть Генрі Кіссінджер).

Новий посол допоможе українській армії і захищатиме реформи…

“З нетерпінням чекаю його [посла] прибуття до Києва … наша взаємодія завжди була відмінною”, – радісно твітнув наш голова МЗС Дмитро Кулеба, і шанси на тіснішу дружбу дійсно є.

Передовсім, дружбу військово-оборонну (згадуючи професію дипломата). Як відзначає Європейська правда, прийшовши на пост радника Дейтон пообіцяв допомогти Збройним Силам України перейти на стандарти НАТО (а Київ декларує намір глибшої співпраці з Альянсом).

Крім того, ще за Петра Порошенка Штати наполягали на глибокій реформі військово-промислового комплексу, у обмін навіть пропонували військову співпрацю і технології (але Порошенко фактично відмовився). На посту посла Кіт Дейтон зможе зосередитися на підтримці змін у сфері нацбезпеки і оборони – наприклад, реформ СБУ чи Укроборонпрому, регулярної армії чи кібербезпеки.

Українські військовики мають підстави помріяти і про нові програми підготовки та тренування від США – у Штатах Дейтона вважають хорошим “тренером” іноземних солдатів і офіцерів. Але фантазувати про американські бази у Ірпені чи поставки танків “Абрамс” нам рано: Штати обережні у тиску на Росію (Трамп досі іноді хоче миритися), а Україна, на відміну від Польщі, ще не заслужила повну довіру США.

І от заслуговувати її ми можемо почати, виконавши вимоги американців, а це глобальні зміни (наприклад, гарний бізнес-клімат і захист інвесторів) та верховенство права. “В Україні є корумповані олігархи, які ставлять під загрозу майбутнє України. Я думаю, генерал Дейтон буде підтримувати боротьбу з корупцією”, – зазначав експосол Вільям Тейлор. Американські дипломати вже знають, як просувати реформи буквально всупереч українським політикам. Наприклад, саме Штати вимагали від нашої влади не знищувати НАБУ чи не повертати “ПриватБанк” Коломойському.

Схожі історії ми явно ще побачимо, і це навіть добре, бо той же Антикорупційний суд чи е-декларування у нас з’являлися спільними зусиллями прогресивних політиків, громадських активістів і Заходу.

Зрозуміло, політику США щодо України визначатиме не так Дейтон, як Держдеп США, але якраз зараз в України є гарний шанс. Раніше стосунки країн псував сам Трамп: під час кампанії імпічменту він пояснював свої дії тим, що Україна “дуже корумпована” і втручалася у американські вибори. Однак зараз Трамп підзабув про нашу країну, і має інші топ-тем. Президент по-перше розповідає про власні успіхи у боротьбі з коронавірусом, а по-друге, затято звинувачує Китай (і має на те підстави, бо КНР як мінімум приховувала інформацію про COVID-19).

Тому рецепт “провести реальні реформи і заслужити звання союзника Америки” – цілком реальний.